Розклад роботи станції Архітектора Бекетова

Станція відкрита для входу: у будні з 5:40 до 22:09, у вихідні з 5:48 до 22:18. Вестибюлі станцій метрополітену зачиняються о 22:00.

«Архітектора Бекетова» — 24-та станція Харківського метрополітену, розташована на Олексіївській лінії між станціями «Захисників України» та «Держпром». Відкрита 6 травня 1995 року. Названа на честь видатного архітектора Олексія Миколайовича Бекетова, який залишив значний слід в історії міської архітектури Харкова.

Загальна інформація про станцію Архітектора Бекетова

Станція метро «Архітектора Бекетова» розташована в історичному центрі Харкова, у районі щільної забудови старої частини міста — на розі вулиць Григорія Сковороди, Жон Мироносиць і Дарвіна. Станція обслуговує студентські, культурні та адміністративні райони міста.

Архітектори: В. А. Співачук, І. Т. Карпенко. Тип станції — колонно-пілонна трисклепінна (глибина закладення — близько 20 метрів). Загальна довжина платформи — 102 метри, ширина — 10 метрів.

Архітектура та оформлення ст. метро Архітектора Бекетова

«Архітектора Бекетова» — одна з найвишуканіших станцій харківського метро. Вона поєднує класичні елементи архітектури з сучасними технічними рішеннями, символізуючи спадщину та творчість О. М. Бекетова — автора багатьох історичних споруд Харкова.

• Конструкція станції — трисклепінна, із трьома тунелями: центральний діаметром 9,55 м, бічні — по 8,5 м.
• Стіни оздоблені комбінацією керамічної плитки, сірого мармуру-новоселиці та металоемалі червоного кольору, що створює вишуканий контраст.
• Пілони облицьовані коричневим мармуром, підлога викладена полірованим гранітом, а переходи — мозаїкою.
• Станція прикрашена трьома вітражами — два розташовані у вестибюлях, а один — у торці платформи, зображуючи портрет архітектора О. М. Бекетова.
• Освітлення побудоване на принципі м’якого відбитого світла, яке підкреслює геометрію склепінь.

Завдяки гармонійному поєднанню кольорів і матеріалів, інтер’єр станції має особливо теплу, камерну атмосферу, що контрастує з більш монументальними станціями інших ліній.

Конструктивні особливості

Станція двоповерхова, складається з одного вестибюля, двох переходів до платформи та службово-технічних приміщень. Через особливості забудови старої частини Харкова вихід до поверхні виконано у вигляді довгого підземного коридору, що є одним із найдовших у харківському метро.

Колійний розвиток

Станція не має колійного розвитку. Її конструкція дозволяє забезпечити рух поїздів у двосторонньому напрямку без додаткових технічних відгалужень. Відстань між станціями «Захисників України» та «Архітектора Бекетова» — одна з найкоротших на лінії.

Вестибюлі та виходи

Станція має чотири пішохідні виходи, які ведуть на вулиці Григорія Сковороди, Жон Мироносиць і Дарвіна. Поруч розташовані університетські корпуси, студентська поліклініка, художній музей, Муніципальна галерея, а також Харківський російський драматичний театр і низка навчальних закладів.

Виходи обладнані зручними переходами з мозаїчною підлогою та протиковзким покриттям. У північному вестибюлі встановлено декоративні вітражі, що символізують архітектурну спадщину Харкова.

Історія назви

Станція названа на честь Олексія Миколайовича Бекетова — видатного українського архітектора, який створив десятки архітектурних пам’яток Харкова: будівлі університетів, театрів, банків і житлових будинків. Його творчість стала символом епохи розвитку міста на межі XIX–XX століть.

Назва «Архітектора Бекетова» підкреслює культурну та історичну значущість архітектури як складової ідентичності Харкова.

Цікаві факти про метро Архітектора Бекетова

• Одна з найглибших станцій Олексіївської лінії — близько 20 метрів під землею.
• Єдина станція метро в Харкові, що має вітраж із зображенням історичної особи.
• Довжина підземного переходу з вестибюля до платформи — одна з найбільших у місті.
• Інтер’єр станції натхненний класичною архітектурою кінця XIX століття — епохою Бекетова.
• Поруч розташовані декілька закладів мистецтв — театр, галерея, художній музей, що підсилює символічність назви.
• Станція часто використовується як знімальний майданчик для мистецьких проєктів і фотоісторій завдяки своєму естетичному вигляду.